Перші ялинкові іграшки: чим прикрашали ялинку 200 років тому
Зимові свята важко уявити без ялинки. Сьогодні її прикрашають скляними кулями, гірляндами, фігурками та навіть іграшками у формі всього, що тільки спаде на думку — від янголів до космонавтів. Але перші ялинкові іграшки були значно простішими, і, чесно кажучи, частину з них сучасні діти, мабуть, з’їли б ще до вечора.
Приблизно 200 років тому різдвяну ялинку прикрашали переважно їстівними та природними оздобами. У німецькій традиції, звідки звичай прикрашати ялинку поширився по Європі, на гілках можна було побачити яблука, горіхи, пряники, солодощі, позолочені або загорнуті у фольгу ласощі, а також свічки. Яблука мали символічне значення, горіхи додавали святкового вигляду, а пряники працювали за простою, але геніальною схемою: спочатку прикрашають, потім зникають. Причому часто ще до Різдва.
Згодом до святкового декору додалися паперові прикраси, солом’яні зірки, маленькі фігурки та гірлянди. Та справжню революцію у святковому оздобленні зробили скляні ялинкові іграшки. Найчастіше їхню історію пов’язують із німецьким містом Лауша (Lauscha), відомим своїми склодувами. Саме там у XIX столітті почали виготовляти скляні прикраси у формі фруктів, горіхів і кульок. За однією з популярних версій, місцеві майстри створили скляні аналоги яблук і горіхів, коли звичні натуральні прикраси були надто дорогими або дефіцитними.
Уже в середині XIX століття скляні оздоби поступово стали модними, а згодом — і класичними. Вони виглядали святково, красиво блищали у світлі свічок і служили довше, ніж справжні яблука. Хоча тут теж є нюанс: яблуко, якщо впаде, максимум образиться. Скляна куля — ні, вона драматично завершує своє життя на підлозі.
Саме так звичайна святкова ялинка пройшла шлях від їстівного декору до витончених скляних прикрас, які сьогодні стали невід’ємною частиною Різдва та Нового року. І хоча сучасні іграшки значно різноманітніші, у старовинних оздобах є свій особливий шарм. Вони нагадують, що святковий настрій народжується не лише з дорогого декору, а з традицій, тепла і тих дрібниць, які роблять дім по-справжньому затишним.
Автор публікації: Гребович Н І






Коментарі до публікації