Шлях до атестата: досвід навчання в ОЦ "Українська школа "Материнка" в Катовіце

У нинішніх реаліях багато українських батьків вивозять своїх неповнолітніх синів за кордон — не лише через загрозу війни, а й щоб уберегти їх від можливого примусу з боку держави. Захищати своїх дітей — природне право кожного з батьків.

Ми з чоловіком виховували двох синів без підтримки з боку держави — освіта, лікування, побут завжди були лише на наших плечах. Тож цілком логічно, що ми хочемо дати їм право самостійно обирати майбутнє — залишатися в Україні чи шукати можливості за її межами, звісно, обрали останнє.

Переїхавши до Польщі, ми обрали для молодшого сина освітній центр «Материнка» в Катовіце — заклад, який позиціонує себе як українська школа в Польщі. Основні аргументи: навчання українською, комфортне середовище, уникнення ймовірного булінгу в польській школі. До того ж, йшлося лише про один рік — завершення 11 класу.

Ми вагалися та мали певні побоювання: вартість навчання (700 злотих на місяць) і якість освіти. Звісно мали попередні консультації з адмінистрацією Материнки, отримали багато обіцянок щодо умов і навчального процесу. Але реальність виявилася зовсім іншою. Якби ми мали більше правдивої інформації від батьків, ймовірно, обрали б дистанційне навчання. Тож якщо ви також розглядаєте «Материнку» як варіант — наполегливо раджу попередньо дізнатися всі деталі. Можливо, це вбереже вас від розчарування.

ᐈ Отже, все почалося із загальних батьківських зборів, чиї діти вже навчаються в "Материнці" або лише планують оформити своїх дітей до цього закладу.  Ми з чоловіком, у ролі слухачів, уважно слухали присутніх батьків , які висловлювали незадоволення за минулий навчальний рік та просили врахувати їхні зауваження в новому навчальному процесі. Мали нагоду послухати уповноважену особу освітнього центру "Материнка", яка інформувала про плани щодо впровадження нових умов, уже чинних правил, а також порушувала питання ліцензії закладу, договору та багатьох інших аспектів. Тут варто відзначити, що на момент звернення до ОЦ "Материнка" з намірами продовжити навчання мого сина в 11 класі, цей заклад позиціонував себе як український освітній центр "Материнка", створений для громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном, та підпорядковується Міністерству освіти і науки України. Центр також зобов'язувався видати атестат про повну загальну середню освіту та додаток до нього (після закінчення 11 класу) відповідно до норм і законодавства України. На цей факт прошу звернути особливу увагу!

ᐈ  Перший дзвіночок, який нас стривожив (і на який усе ж варто було б звернути увагу від самого початку), — це умови вступу до освітнього центру. Якщо узагальнити, то нам потрібно було внести благодійний внесок на статутні цілі 300 злотих + завдаток за один місяць навчання без підписання будь-якого договору між нами та освітнім центром. Це обов’язкова умова, адже тільки після цього "Материнка" реєструє дитину у своїй базі й видає довідку, в якій зазначено, що дитина буде отримувати освіту саме в цьому центрі. А ця довідка необхідна для того, щоб забрати документи зі шкільного закладу в Україні. Без неї документи просто не видали б.

Отже, ми, як слухняні барани (вибачте за лексикон), внесли оплату без жодних гарантій, "всліпу", не знаючи, що саме буде прописано в договорі. Ніколи не повторюйте цієї помилки, незалежно від того, що вам говорять чи обіцяють!

ᐈ Ідемо далі. 
Отож, отримавши довідку, в якій було зазначено, що дитина дійсно буде навчатися в ОЦ" Материнка"за адресою м Катовіце (вул. Opolska 22) я поїхала в Україну де забрала документи з української школи, де мій син навчався протягом десяти років. Відповідно, згодом я передала їх до освітнього центру "Материнка" для зарахування. Далі розпочався навчальний процес, та договір обіцяли надати для підпису то за тиждень, то за два — мовляв, дуже багато роботи, і вони не встигають.
Перші дні минали у форматі знайомства, нічого особливого — аж поки не почалося справжнє "маски-шоу". Інакше я це назвати не можу.

ᐈ  Зрештою, договір я таки отримала. По факту, він являв собою порожній бланк із прописаними умовами зобов язань обох сторін. Варто зауважити, що на момент отримання в договорі були відсутні печатка та підпис уповноважених осіб. Після ознайомлення з кожним пунктом, бланк було заповнено персональними даними сина та передано до ОЦ "Материнка" для підпису. За попередньо обговореними умовами, один підписаний примірник мали повернути мені. Це й було зроблено, щоправда, не дуже швидко — лише після численних нагадувань. Після безкінечних відмовок я не витримала й особисто прийшла до освітнього центру, щоб забрати підписаний примірник договору. Варто відзначити, минуло вже понад місяць.

Хочу трішки зупинитися на самому договорі, адже це важливо — і ви згодом зрозумієте чому. У першому пункті зазначено, що ОЦ Материна бере на себе зобовязання зарахувати мого сина до даного навчального центру та зобовязується виконувати освітню програму відповідно до вимог базової навчальної програми, визначеної чинним наказом Міністерства освіти України.

Також у договорі йдеться про надання учням освітніх послуг у сфері загальної середньої освіти, а також про зобов’язання організувати навчальний процес у навчальні дні відповідно до календаря навчального року згідно з розпорядженням МОН України. І все це викладено в такому дусі, що чітко засвідчує належність "Материнки" до української освітньої системи та її законодавства. Зверніть на це увагу, бо далі — буде цікавий фінал.

ᐈ  Здавалося, мене вже нічим не здивувати: усі питання щодо навчання сина були обговорені та вирішені. Особова справа, привезена з України, була передана до освітнього центру. Договір із Материнкою підписано. Залишалося лише контролювати навчання сина та вчасно оплачувати послуги за навчання. Але згодом сталося дещо несподіване, що викликало в мене подив і нерозуміння, як діяти далі.

Після виконання всіх попередніх умов мені надали ще один договір — цього разу на зарахування до ТВОЄЇ ШКОЛИ для дистанційного навчання. Це викликало у мене питання, адже договір із Материнкою вже підписано, а всі документи передано згідно з вимогами. Отож. щоб з'ясувати ситуацію, я особисто прийшла до школи. Пояснення були не зовсім чіткими, але мені повідомили, що додатковий договір потрібен для проходження річної атестації з предметів, які відсутні у програмі ОЦ «Материнка». Їх виключили через технічні причини. Саме тому атестація з цих дисциплін проходитиме дистанційно через ТВОЮ ШКОЛУ, і підписання додаткового договору є обов’язковим. 

На моє запитання, чи не виникне в майбутньому проблем з отриманням атестата, мене запевнили, що все буде відповідно до закону України й підстав для хвилювань немає. Хочу відзначити, що в результаті ми дійсно отримали атестат і додаток до нього, як того вимагає чинне законодавство. Жодних зауважень з цього приводу не маю.

ᐈ Отож, вчилися ми, вчилися — і настав час реєстрації на МНТ (мультитест). А там потрібно було долучити довідку, яка засвідчує, що дитина навчається в українському навчальному закладі. Зрештою, потрібну довідку видали, але — від імені приватної школи для дітей з України "Твоя школа". На моє запитання: "Що це таке? Адже договір було підписано з «Материнкою»", відповідь мене відверто вразила.

Виявляється — цитую класного керівника: "Ви заяву писали на 'Твою школу', бо 'Материнка' — це польський заклад, а діти отримають українські документи. Це пані Галина Вам пояснювала." Пані Галина, це особа що виконує обов’язки директора в ОЦ "Материнка". Нижче скриншот.

📍 Як бачимо, запитань наразі більше, ніж відповідей. Зокрема: з якого часу ОЦ "Материнка" почав позиціонувати себе як польська школа без відповідної ліцензії та офіційної реєстрації в польській системі освіти ?  Думаю на ці незручні запитання ОЦ Материнка всеж таки доведеця відповісти. Особливо на тлі того, що люди, які розраховують на отримання виплат 800+, масово почали отримувати відмови, оскільки дитина не зарахована до польської школи, як цього вимагає законодавство Польщі. Це є додатковим підтвердженням того, що "Материнка" не є польським закладом освіти. 

📍 А оскільки атестат і додаток були видані ТВОЄЮ ШКОЛОЮ, про яку я згадувала раніше, можу припустити, що ОЦ "Материнка" працює без акредитації МОН України. Вона не може самостійно видавати документи про освіту державного зразка. Видача атестата та додатка партнерською школою свідчить про те, що саме вона виконує функції акредитованого закладу, через який здійснюється офіційна атестація та оформлення свідоцтва про освіту.

ОТЖЕ, ВИСНОВОК: МАЛО ТОГО, ЩО "МАТЕРИНКА" НЕ Є ПОЛЬСЬКИМ ЗАКЛАДОМ ОСВІТИ, ВОНА ТАКОЖ НЕ МОЖЕ ПОЗИЦІОНУВАТИ СЕБЕ ЯК УКРАЇНСЬКИЙ ЗАКЛАД ОСВІТИ БЕЗ АКРЕДИТАЦІЇ МОН. ТОБТО ОЦ "МАТЕРИНКА" ПЕРЕБУВАЄ В ПОЗИЦІЇ, ЯКУ В НАРОДІ ОПИСУЮТЬ ЯК: «МОЯ ХАТА СКРАЮ — НІЧОГО НЕ ЗНАЮ».

Володіючи аналітичним розумом і здоровим глуздом, я впевнена — ви побачите очевидне. Зрештою, робіть висновки самостійно. На жаль, я вже пройшла цей шлях, і, навіть маючи бажання, не можу нічого виправити. Мій син закінчив 11 клас, і нам потрібно рухатися далі, не озираючись на цю неприємну історію.

Освітній центр "Материнка" у Катовіце: як організовано навчання

Освітній центр «Школа “Материнка” ім. Дмитра Павличка» у Катовіце — це філія мережі, що розпочалась у Варшаві, і відкрила двері для українських дітей, змушених переїхати в Польщу . Навчання організоване за українською програмою (1–11 класи), з вивченням польської мови, додатковими гуртками і групою продовженого дня .Вартість навчання: 700 злотих на місяць (є знижки для кількох дітей), плюс реєстраційний внесок .

✅ Що обіцяють :

• Повноцінне українське навчання за програмами МОН і МУШ.

• Україномовне середовище, збереження культурних цінностей і підтримка.

• Підготовка до НМТ, комп’ютерний клас, гуртки

• Доступ до комфортних умов 

⚠️ Наскільки це відповідає дійсності?

⚜️ Навчання в ОЦ «Материнка» має багато недоліків, на які, навряд чи, адміністрація зверне увагу. До прикладу, під час зарахування до закладу для мого сина мало вагу — вивчення англійської та польської мов. Обіцяли, як то кажуть, золоті гори — а вийшло, як вийшло. Тож, якщо ви сподіваєтесь на поглиблене вивчення англійської — забудьте. «Як іронізував мій син: вчителька сама не знає англійської — перекладала в Google Перекладачі. Сподіваюся, він просто грубо пожартував.». А про польську мову взагалі краще промовчати. Батьки неодноразово просили додати додаткові години польської мови, бо це справді важливо. У відповідь нам сказали, що не вистачає бюджету. Проте паралельно нам запропонували додаткові заняття за окрему плату — 20 злотих за годину. При цьому заняття проводив той самий викладач, що працює в закладі. Ось так виглядало вивчення іноземних мов насправді.

⚜️ Під час навчання я зверталася до класного керівника з проханням прозвітувати про оцінки мого сина з кожного предмета, оскільки електронний кабінет запрацював лише наприкінці навчального року — хоча спочатку обіцяли, що він буде доступний уже за тиждень-два. Увесь рік ми фактично залишалися без об'єктивної інформації про успішність дитини. Виписку з оцінками, до якої ми звикли в Україні, так ніхто й не зробив. Замість чіткої системи контролю ми отримали невідомість.

Для мене, як для мами одинадцятикласника, це було особливо важливо, адже кожен бал у випускному класі має значення. Через відсутність прозорості у зворотному зв’язку я не мала змоги вчасно реагувати на можливі прогалини в знаннях або труднощі з окремими предметами. Це створювало постійне напруження, тривожність і недовіру до навчального процесу. На жаль, у підсумку ми так і не отримали повної картини того, як саме проходило навчання нашого сина впродовж року — ні з боку класного керівника, ні з боку адміністрації. Це досвід, який важко назвати позитивним, особливо для родини, яка свідомо інвестує в освіту дитини й очікує базової організованості та відповідальності від освітнього закладу.

⚜️ Хочу зауважити, що були моменти, коли викладачі не виконували своїх прямих обов’язків, а оцінки виставляли за послуги. Наприклад: "Принеси книги з поштового відділення до 'Материнки' — і я автоматично поставлю оцінку".
Або: "Візьмеш участь у п’єсі — буде автоматична оцінка". Траплялися випадки, коли під час уроку кожен займався своїми справами. До такого явища ми, на жаль, звикли ще в Україні, але я не була готова прийняти це, коли за навчання ще й платила зі своєї кишені. Мені дуже прикро, що син не афішував таку практику — як, власне, і більшість підлітків. Але такі ситуації мали місце. 

⚜️ Окремо хочу зауважити про ярмарки. Цей процес я сприймаю досить позитивно, особливо коли зусилля спрямовані на благородні справи. Для прикладу, в Україні ярмарки проводилися також, і діти збирали кошти на лікування однокласниці, яка боролася з раком, або на потреби ЗСУ. Одним словом, за допомогою ярмарків завжди була благородна справа — діти вчилися людяності, співчуттю та відповідальності.

Тут, за рік, ярмарки організували кілька разів, але озвучена мета була зовсім іншою — матеріальні блага освітнього центру «Материнка». Це викликало у мене змішані почуття: з одного боку — активність і залученість дітей, а з іншого — відсутність справжньої соціальної місії. Романтично чи ні?  Можливо, я помиляюся, але мені здається, що благодійність має виховувати цінності, а не слугувати просто способом збору коштів для школи. Сподіваюся, що з часом ярмарки в «Материнці» набудуть більшої суспільної значущості та стануть прикладом для дітей, як важливо допомагати ближнім і бути корисними громадянами.

⚜️ Болюча тема — підготовка до НМТ. Як же її не зачепити, особливо коли твій син — випускник. На початку року цю підготовку хотіли скасувати, але на батьківських зборах я особисто наполягала, щоб підготовка все-таки була. До моєї пропозиції прислухалися і впровадили підготовку з предметів, які входять до НМТ. Як вони проходили? Питання гарне. Як кажуть в народі, «циплят рахують восени». Ось і ми отримали результат. Думаю, ви здогадуєтеся який.

Як же я шкодую, що не витратила сплачені кошти за ОЦ «Материнка» банально на репетиторів і не перевела сина на сімейну або дистанційну освіту. Підготовка в школі виявилася формальною, без системного підходу і глибокого опрацювання матеріалу. Часто заняття були поверхневими, а деякі теми залишалися поза увагою, що дуже засмучувало. Мені здається, що у такій ситуації краще інвестувати в індивідуальний підхід, де дитина отримає саме ту допомогу, яка потрібна їй для успішного складання іспитів. Адже у наш час конкуренція велика, і НМТ — це важливий крок до подальшої освіти і майбутнього.

Тому, якщо ви зараз стоїте перед вибором, як організувати підготовку до НМТ для своєї дитини, раджу добре зважити всі варіанти. І не повторювати моїх помилок. Бо освіта — це інвестиція, яка має приносити реальні результати, а не ілюзії. 📍 Та все ж варто відзначити: вчителі математики та історії справили гарне враження. Від мого сина я чула лише позитивні відгуки. Якщо підліток із повагою говорить про своїх викладачів — це, без сумніву, свідчить про їхній професіоналізм та вміння знайти підхід до учня.

⚜️ Хочу згадати про обмеження та безпеку. Щодо обмежень у школі: виявилося, що моєму сину , якому 17 років, заборонили користуватися ліфтом, як і іншим дітям. Звісно за магазин і про колу я мовчу. Тут думки двоякі, але заборона користуватися ліфтом — це вже перебір. За законом дитина в такому віці може працювати і самостійно перетинати кордон, а ліфтом користуватися в ОЦ Материнка, як виявилось, заборонено. Сміх тай годі !

Щодо безпеки: ваша дитина фактично беззахисна в цьому закладі, і школа не несе відповідальності за її життя та здоров’я — це чітко прописано в договорі. Це викликає велике занепокоєння, особливо для батьків, які довіряють навчальному закладу піклування про своїх дітей. Приклад: одному з однокласників мого сина стало погано, і першу медичну допомогу надавали самі діти. Добре, що нічого серйозного не трапилось, але така ситуація викликає питання про готовність персоналу швидко реагувати у критичних випадках. Враховуючи все це, хочеться підкреслити, що перед вибором навчального закладу варто дуже ретельно дізнаватися не лише про навчальну програму, а й про умови перебування, безпеку і правила, які там діють. Особливо це важливо для сімей, які переїхали в іншу країну в пошуках кращого життя та освіти для своїх дітей. 

⚡ І наостанок хочу згадати ситуацію, яка яскраво демонструє: наші діти для ОЦ «Материнка» — це, на жаль, не особистості з потребами та правами, а швидше інструмент для фінансового забезпечення.

До речі, вартість навчання в цьому центрі вища, ніж у багатьох польських університетах. Я особисто дізналася про це, коли настав час вивчати умови вступу та оплати у вищих навчальних закладах Польщі. Пам’ятаю, що й інші батьки звертали на це увагу — у батьківському Telegram-чаті надсилали скріншоти з сайтів університетів і просили керівництво обґрунтувати заплановане підвищення плати за навчання в «Материнці». Однак чіткої відповіді, як завжди, не було. І це теж говорить про ставлення: не діалог, а монолог із позиції зверху.

Але найболючішим для мене став не фінансовий аспект, а відкрите зневажливе ставлення до дітей. Пані Галина неодноразово публічно заявляла, що наші діти — «невиховані», що вони навмисно псують майно: розливають мило, ламають ручки, роблять дірки в дверях. Особливо хочеться зупинитися на ситуації з дверима туалету. За словами адміністрації, хтось з учнів навмисно пошкодив двері, зробивши в них дірку. Хоча це сталось із-за бійки між дітками. Однак найприкріше те, що жоден учитель не побачив і не почув цієї бійки. Не було жодної реакції на момент конфлікту — тільки постфактум претензії. Після цього підняли питання про встановлення камер відеоспостереження. І, звісно, — за рахунок батьків. Ніхто не поставив питання про ефективність нагляду з боку персоналу чи про безпеку в школі, за яку, зрештою, відповідає адміністрація. Усі знову зробили вигляд, що проблема — в дітях, а не в системі.

Це сумно. Бо замість того, щоб створити середовище підтримки, довіри та розвитку, ми отримали простір, у якому дітей звинувачують, ізолюють і використовують для прикриття власної некомпетентності. Мій син закінчив 11 клас — і ми рухаємося далі. Але цей досвід залишиться зі мною як застереження для інших. Якщо я можу попередити бодай одну родину — значить, недарма пройшла через це.

⚜️ Також хочу згадати одну абсурдну ситуацію, яка яскраво демонструє: досягнення дітей для ОЦ "Материнка" — скоріше формальність або навіть жарт. Ситуація, що склалася з моїм сином, нагадує анекдот. Отже, до суті. Прийшов мій син до "Материнки", щоб забрати атестат і додаток. І тут його з почестями зустрічає директор школи, вітає та урочисто вручає похвальну грамоту за особливі досягнення у вивченні предмета "Захист України".

Усе б нічого, якби не одне "але": цей предмет мій син не вивчав взагалі. Це викликало у мене подив і сумніви щодо реальності цих «досягнень» і якості навчання в цьому центрі.

Подібні випадки ставлять під сумнів серйозність підходу до освіти, адже важливо, щоб документи та нагороди відповідали реальним результатам учнів. Я сподіваюся, що це лише поодинокий випадок, але він змушує задуматися про прозорість та відповідальність навчальних закладів.

✔️ Якось пані Галина на батьківських зборах зауважила, що багато батьків — невдячні. Мовляв, вони дозволяють собі висловлювати претензії та звертати увагу на недоліки, хоча освітній центр зробив «велику справу» — створив умови для навчання дітей у складний період. І саме за це ми, батьки, нібито повинні бути вдячні беззаперечно. Усе це виглядало б логічно, якби не одне велике «але».

Материнка не працює як благодійна організація. Не надаєте допомогу безоплатно. Освітній центр створив і розвиває приватну структуру, яка функціонує за чіткими бізнес-принципами. Заклад отримуєте стабільні щомісячні внески від батьків. І саме ці кошти забезпечують функціонування школи, зарплати працівникам, оренду приміщення, рекламу тощо. То чому ж пані Галина вважає, що ми повинні мовчки приймати всі недоліки в організації навчального процесу? Чому претензії, висловлені конструктивно, сприймаються як «невдячність»?

Коли ми оплачуємо послугу — маємо право очікувати якість. Це не критика заради критики. Це — відповідальна позиція батьків, яким небайдужа освіта та добробут своїх дітей. Ми хочемо бути почутими й бачити, що наші зауваження не ігноруються, а враховуються. Так, ви створили освітній простір, і за це дійсно варто подякувати. Але вдячність не виключає права на об’єктивну оцінку. Навпаки — справжній професіоналізм полягає в умінні слухати, визнавати недоліки й рухатись далі, вдосконалюючись. Повага має бути взаємною. І тоді, можливо, ми справді зможемо будувати не просто «трендову послугу», а справжню українську школу за кордоном — якісну, чесну, відкриту до діалогу. На жаль, ОЦ «Материнка» такою не є — і це моя особиста позиція як матері випускника, який навчався в цьому закладі.